РОКОВИНИ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ

Рік
Зранку 24 лютого 2022 року, коли вся країна прокинулась від вибухів та слова «Війна», ми не думали, що все це триватиме цілий рік.
Тоді в наших головах лунало лише: «Це ж абсурд! Цього не має бути! Ми ж живемо в сучасному світі!»
Але війна прийшла до кожного…
Ми об’єднались у боротьбі.
Тоді гартувалась наша стійкість.
Ми витримали три дні, тиждень, перший місяць, до Великодня, до літа, до настання холодів.
Ми продовжуємо триматись і зараз.
Ми побачили жахливі картини реальності, ми виплакали купу сліз, ми відчули себе спустошеними та зруйнованими. Ми раділи, коли отримували звістки від наших рідних, що з ними все добре, ми раділи звільненим територіям та врятованим людям, і нас усіх роздирало на шматки, коли приходила сумна новина про втрату…
Зараз, пригадуючи те колишнє життя, що було рік тому, ми кажемо: «це було до війни», а мріючи про майбутнє ми кажемо: «після перемоги».
А тепер вже рік…
Рік як триває повномасштабне вторгнення і девять років, як триває війна, метою якої є знищення нашого народу та захоплення наших земель.
Навіщо це потрібно? Незрозуміло.
Коли це закінчиться? Невідомо.
Знаємо лише одне – ми маємо бути стійкими та єдиними у нашій боротьбі. Триматись за свої цінності і свободу, мову та культуру, мистецтво, традиції й самобутність. Та раз і назавжди здолати це зло, щоб майбутні покоління українців ніколи не прокидались від вибухів та слова «Війна»!
Тримаймося.
Віримо в ЗСУ!
Стоїмо до Перемоги!