“Останній вірш поета” в рамках Національного тиждня читання поезії

З 16 по 24 березня 2024 року проходив перший Національний тиждень читання поезії, започаткований Українським інститутом книги, до якого долучилось і Держмистецтв.

Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти долучилось до вказаної ініціативи, однак ми трохи відійшли від теми тижня поезії 2024 – ДІМ.

Українська література має велику кількість видатних співців українського слова чиї твори надихають нас сьогодні. І здавалося б жив би той чи інший поет вічно, він зробив би набагато більше, написав би ще купу цікавих і корисних творів та врешті-решт розповів би нам усі таїни світотворення. Але не судилось.

Хтось прожив довге життя, хтось коротке, хтось відчував, що скоро його покличе вічність, а хтось ні… Та по кожному з них залишились твори, однак один із цих творів має тавро останнього. Останнього, що вийшов з під пера поета та став своєрідною крапкою в його поетичній творчості.

“Останній вірш поета”– рубрика Держмистецтв, яку ми вели на нашій сторінці у Facebook до 24 березня 2024 року.

Ознайомитись з усім опублікованим дописами можна за посиланнями нижче:

• Остарнній вірш Тараса Шевченка
• Останній вірш Івана Франка
• Останній вірш Лесі Українки
• Останній вірш Євгена Плужника
• Останній вірш Миколи Вінграновьского
• Останній вірш Василя Симоненка
• Останній вірш Андрія Малишка
• Останній вірш Вікторії Амеліної
• Останній вірш Максима Кривцова

Чи є в цих творах своєрідний висновок життя, передбачення власної долі та долі людства чи можливо в них криється настанова для майбутніх поколінь? А може є в них остання згадка про рідний ДІМ? Відповіді на ці питання давайте шукати разом прочитавши останні твори поетів.