Основні тези дискусії “Поговоримо про мистецтво у публічних просторах?”

Вчора, 15 червня 2022 року, за ініціативи Держмистецтв, відбулась публічна дискусія “Поговоримо про мистецтво у публічних просторах?” за участі фахової спільноти.

Як і обіцяли, викладаємо основні тези озвучені доповідачами, які були присутні на цій зустрічі, та поділилися власними думками з приводу необхідності збереження памʼяток українського мистецтва, створених в радянську добу, виокремлення серед них таких, що варті музеєфікації та наповнення публічного простору українських міст творами сучасного мистецтва.

Євгенія Моляр –  мистецтвознавиця, учасниця мистецької ініціативи “ДЕ НЕ ДЕ”

• Теперішня ситуація надає можливість переосмислити нашу історію та надати нових сенсів витворам мистецтва радянських часів.
• Слід займатися музеєфікацією об’єктів мистецтва, а не демонтажем та руйнуванням.
• Суттєво допомогти у процесі переосмислення можуть ефективні інструменти сучасного мистецтва, які використовуються закордонними митцями.

Богдан Мазур – народний художник України, доцент кафедри скульптури НАОМА

• Крім запущеного процесу  “дерусифікації – деколонізації – декомунізації” потрібно починати здійснювати і українізацію нашої культури та мистецтва.
• Необхідність створення нових майданчиків для розвитку своєї культури, які мають отримуватимуть підтримку як з боку суспільства, так і з боку держави.
• Створення механізмів для урегульованості процесу зносу пам’ятників, які попри радянське минуле є витворами мистецтва.

Анна Єфімова – кандидат мистецтвознавства, викладач Львівської національної академії мистецтв

• Потрібно враховувати роль мистецького об’єкту в громадському просторі – він має гармоніювати з ландшафтом та відповідати урбаністиці міст.
• За останні 5 років маємо позитивну тенденцію в розвитку публічних просторів міст, зокрема за рахунок створення великої кількості сучасних арт об’єктів (мурали та міська скульптура). Але питання мистецької якості більшості таких об’єктів залишається відкритим.
• Важлива інтеграція закордонного досвіду, однак з нашими сенсами та осмисленням. Маємо актуалізувати процес культурної пам’яті не використовуючи застарілу художню мову, а працювати по-новому на всіх рівнях.

Катерина Шауліс – доцент кафедри аудіовізуального мистецтва, докторка філософії з мистецтвознавства Харківської державної академії дизайну і мистецтв

•  У публічних просторах має бути присутній не лише реалізм, а й концептуалізм. Вагу слід надавати витворам майстрів сучасного мистецтва, а не лише пам’ятникам відомих людей.
• Публічний простір не можна наповнювати без відкритих конкурсів – люди мають право обирати витвори мистецтва, що будуть прикрашати їх місто, однак остаточне рішення має бути за експертною комісією.
• Надати нового звучання старим пам’яткам та помістити їх до тематичного музею, що буде наочно та без прикрас ілюструвати радянську добу.

Ольга Гончар – культурологиня, директорка Меморіального музею тоталітарних режимів “Територія Терору”

• Слід актуалізувати питання необхідності створення муніципалітетами міст конкурсів на встановлення нових витворів мистецтва.
• Організація прозорої структури прийняття рішень щодо встановлення або демонтажу всіх пам’яток.
• Важливість музеїфікація певних витворів  мистецтва для наочної демонстрації жахливості, оманливості та реалій радянського режиму.

 Балашова Ольга – голова правління ГО “Музей сучасного мистецтва”

• Потрібно уже починати працювати з простором й фіксувати теперішні місця пам’яті та здійснювати меморалізацію цієї війни.
• Мистецтво в публічному просторі – це про стосунки середовища з об’єктом та людей між собою. Пам’ятник це не лише показник наявність пам’яті – він також здійснює певний вплив на людину за допомогою засобів мистецтва.
• Важливість роботи з сучасними художниками у публічних просторах. Звертати увагу не лише на зарубіжний досвід, а й надавати перевагу українським митцям, які краще відчувають наш контекст.

Борис Філоненко – незалежний куратор, арт-критик, викладач, автор коміксів, редактор видавництва ist publishing / іст паблішин.

• Не слід забувати про освітній процес – необхідна фахова підготовка митців, які вмітимуть працювати у публічному просторі та створювати достойні мистецькі об’єкти.
• Публічний простір має існувати там, де життя людей можливе, а не там, де пам’ятник унеможливлює це життя.
• Обурення соціуму на той чи інший об’єкт у публічному просторі теж можливе, бо воно також є частиною мистецтва, яке спонукає людей думати та вступати в дискусію через яку ми можемо досягти нових сенсів.

Ганна Циба – культурологиня, кураторка проектів сучасного мистецтва

• Обов’язкове погодження об’єктів у публічному просторі, які будуть встановлюватись в майбутньому – необхідна регуляція та потрібність проведення конкурсів.
• При  перейменуванні вулиць, яке зараз уже розпочалось, перевага має надаватись саме представникам української історії та культури.
• Важливість та необхідність включення до генеральних планів розвитку українських міст і розташування мистецьких об’єктів.

 Модератор публічного обговорення:

Ольга Дятел –  співзасновниця агенції продюсування мистецьких та освітніх проєктів proto produkciia, громадської організації “Інша Освіта”. Викладачка проектного менеджменту та економіки культури в  Дніпропетровському фаховому художньо-мистецькому коледжі культури.